Мо́ре(грец. Θάλασσα лат. Mare англ. Sea нім. Meer рос. Море) — частина океану, яка відокремлена від нього суходолом, підвищеннями підводного рельєфу або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим, відрізняється своїми властивостями (солоністю, прозорістю, температурою та біологічним складом). Ділянки акваторії моря що вдаються в сушу утворюють затоки . Серед яких розрізняють: бухти, естуарії, фіорди, лагуни, лимани, а також губи.[1][2]Зміст [сховати]
1 Загальна характеристика
2 Історія географічних досліджень
2.1 I тисячоліття до н. е.
2.2 I–X ст н.е
2.3 X–XIV ст.
2.4 Епоха великих географічних відкриттів (XV–XVII ст.)
2.4.1 Передумови
2.4.2 Відкриття Америки
2.4.3 Відкриття морського шляху до Індії
2.4.4 Перша кругосвітня подорож
2.4.5 Завоювання Мексики і Перу іспанськими конкістадорами
3 Класифікація
3.1 За океаном
3.1.1 Моря Світового океану
3.1.1.1 Тихий океан
3.1.1.2 Атлантичний океан
3.1.1.3 Індійський океан
3.1.1.4 Північний Льодовитий океан
3.1.1.5 Південний океан
3.2 За типом
3.2.1 За ступенем відособлення
3.2.2 За температурою
3.2.3 За солоністю
4 Берегова лінія
5 Геологія
5.1 Походження
5.2 Осадові породи
5.3 Вулканічні породи
5.4 Льодовикові породи
5.5 Глибина
5.6 Шельф
6 Властивості
6.1 Фізичні властивості
6.1.1 Тиск
6.1.2 Поширення світла
6.1.3 Поширення звуку
6.1.4 Температура
6.1.5 Густина
6.1.6 Прозорість
6.1.7 Колір
6.1.8 Запах
6.1.9 Замерзання і морський лід
6.2 Хімічні властивості
6.2.1 Хімічний склад
6.2.2 Газовий склад
6.2.3 Солоність
6.3 Особливотсі
6.3.1 «Скачок» густини
7 Динаміка вод
7.1 Рухи води
7.1.1 Хвилі
7.1.2 Приплави та відпливи
7.1.3 Течії
7.1.4 Цунамі
7.2 Рівень моря
8 Найбільші моря
9 Найглибші моря[19]
10 Біологічні види
10.1 Планктон
10.2 Нектон
10.3 Бентос
10.4 Глибинні види
11 Ресурси
11.1 Класифікація ресурсів
11.1.1 Біологічні ресурси
11.1.2 Мінеральні ресурси
11.1.2.1 Нафто-газові ресурси
11.1.2.2 Інші ресурси корисних копалин
11.1.3 Енергетичні ресурси
11.1.3.1 Енергія припливів
11.1.3.2 Енергія хвиль
11.1.3.3 Енергія течій
11.1.3.4 Теплові ресурси
11.1.4 Рекреаційні ресурси
11.1.5 Опріснення морської води
12 Несприятливі явища
13 Антропогенний вплив
14 Міфологія
15 Море у мистецтві
15.1 Море у літературі
15.2 Море у живописі
16 Інші значення
16.1 Водосховище
16.2 Місячні моря
17 Цікаві факти
18 Див. також
19 Примітки
20 Джерела та Література
21 Посилання
[ред.]
Загальна характеристика
[ред.]
Історія географічних досліджень
Відкрите море з давніх-давен приваблювало людей, які спочатку відходили від берега на невелику відстань не вміючи орієнтуватися у відкритому морі, тому перші мореплавці не відходили на відстань більшу ніж відстань з якої ще було видно берег .
Опісля з винайденням орієнтування за Сонцем , Місяцем і зорями моряки почали наважуватися на дедалі довші й дальші виходи у відкрите море .
[ред.]
I тисячоліття до н. е.
[ред.]
I–X ст н.е
[ред.]
X–XIV ст.
[ред.]
Епоха великих географічних відкриттів (XV–XVII ст.)
[ред.]
Передумови
Великі географічні відкриття були підготовлені успіхами в кораблебудуванні, навігації і розвитку географічних знань. Португальці і іспанці навчилися будувати легкі, швидкоплинні кораблі — каравели. Використання компаса і розвиток картографії давали можливість плавати у відкритому океані. На той час уже досить вкоренилася гіпотеза про кулястість Землі, що вселяло мореплавцям надію знайти шлях у казкові східні країни, відправляючись на захід. Першими на пошуки країн, багатих золотом, і морських шляхів до Індії вирушили португальські мореплавці. В їх експедиціях брали активну участь генуезькі моряки та купці, які прагнули обігнати своїх венеціанських суперників у східній торгівлі. Уже в 1415 році португальці заволоділи Сеутою, що стала важливим торговим пунктом і військовим форпостом на Африканському материку. Далі почалися пошуки золотоносних річок, про які розповідалося в творах арабських географів. В організації цих експедицій велику допомогу надавав португальський принц Енріке Мореплавець.[3]
До 1460 року португальці відкрили острови Зеленого Мису і увійшли у води Гвінейської затоки. На той час вони вже зайняли Азорські острови. Тепер стояло завдання обігнути Африканський материк і досягти таким шляхом узбережжя Індії. В 1486–1487 роках була організована експедиція під керівництвом Бартоломеу Діаша, яка досягла південного краю Африки, відкривши мис Доброї Надії — найпівденнішу точку Африканського континенту. Таким чином, з'явилася реальна можливість відкрити морський шлях до Індії.[4]
[ред.]
Відкриття Америки
У 1483 році Христофор Колумб вступив в переговори з португальським урядом, сподіваючись на згоду організувати експедицію для відкриття західного морського шляху до Індії. Але його пропозиція не знайшла підтримки: Португалія була близька до відкриття морського шляху навколо Африки. Тоді Колумб переїхав в Іспанію і почав переговори з іспанським двором. 3 серпня 1492, заручившись підтримкою іспанського двору, експедиція Колумба в складі трьох кораблів і 90 чоловік команди відбула з порту Палос на Канарські острови, звідки 10 вересня направилася на захід, але експедиція закінчилась невдачею.[4]
Друга експедиція Колумба була більш організована, в ній брало участь 17 кораблів з екіпажем в 1560 осіб. Під час експедиції відкрито Малі Антильські острови, Пуерто-Ріко і Ямайка, обстежено південне узбережжя Куби, але «Індію» не змогли знайти. У 1495 році Колумб повернувся в Іспанію. Тільки під час третього плавання, в 1498 році, Колумб підійшов до Південно-Американського узбережжя біля гирла річки Оріноко. В цьому ж році португальці досягли узбережжя Індії. Четверте плавання Колумба (1502–1504) виявилося досить успішним. Була відкрита частина Атлантичного узбережжя Центральної Америки (Гондурас, Нікарагуа, Коста-Ріка, Панама). Це відкриття не підняло престижу Колумба при іспанському дворі і його смерть залишилася непоміченою. Відкритий ним материк отримав не його ім'я, а став називатися Америкою, в честь Америго Веспуччі, який брав участь в португальських експедиціях, що не бажали поступатись іспанцям, в Південну Америку в 1501–1504 роках і описав нові землі.[4]
[ред.]
Відкриття морського шляху до Індії
Влітку 1497 року з Лісабона вирушила флотилія в складі чотирьох кораблів під проводом Васко да Гами. Вона слідувала за відомим уже маршруту до мису Доброї Надії. Однак, щоб уникнути зустрічних течій, Васко да Гама повернув від островів Зеленого Мису на південний захід і пройшов мимо берегів Бразилії. Обігнувши мис Доброї Надії, експедиція попрямувала на північний схід і на початку квітня 1498 року увійшла в гавань Малінді. Експедиція Васко да Гами поклала початок колоніальним захопленням Португалії на західному узбережжі Індії.[5]
[ред.]
Перша кругосвітня подорож
Ідея Колумба досягти узбережжя Індії та Китаю західним шляхом не переставала займати іспанських мореплавців і після того, як португальці відкрили морський шлях до Індії довкола Африки. Іспанці сподівалися випередити своїх суперників на підступах до островів прянощів. Ці надії особливо зміцнилися після того, як іспанський конкістадор Васко Нуньєс Бальбоа перетнув Панамський перешийок і відкрив у 1513 році «Велике південне море» — Тихий океан. Постало завдання відшукати протоку в це море і, слідуючи на захід, добратися до островів прянощів. Вирішити це завдання взявся Фернан Магеллан. Він брав участь у ряді португальських експедицій і мав достовірні відомості про Молуккські острови. Магеллан сподівався обігнути землю «Святого Хреста» (Бразилію) в 30-40 широтах південної півкулі і увійти в «Південне море». Отримавши відмову португальського короля організувати експедицію, він втік до Іспанії і запропонував свої послуги Карлу I. 20 вересня 1519 флотилія Магеллана в складі п'яти кораблів і 265 чоловік команди вийшла з іспанського порту Сан-Лукар і взяла курс на Бразилію. У пошуках протоки Магеллан з трудом довів флотилію до 52 ° Пд. ш., де виявився широкий прохід на захід (Магелланова протока). Плавання по Тихому океану (так його назвав Магеллан) тривало три місяці. 15 березня 1521 флотилія досягла одного з островів архіпелагу, названого пізніше Філіппінським на честь іспанського інфанта майбутнього короля Філіпа II.[6]
[ред.]
Завоювання Мексики і Перу іспанськими конкістадорами
Іспанці в перші два десятиліття після відкриття Америки утвердилися на островах Карибського моря, Панамському перешийку і у Венесуелі. В 1516–1518 роках іспанці відкрили півострів Юкатан. Незабаром була завойована вся Мексика. В 1531–1532 роках іспанські конкістадори завоювали країну інків — Перу.[7]
[ред.]
Класифікація
[ред.]
За океаном
Поділ океанів був зроблений Міжнародною гідрологічною організацією[8]. Деякі моря відображають, також, можливий підподіл.
[ред.]
Моря Світового океану
Усього у світі налічується 63 моря (не враховуючи Каспійське , Аральське, а також Мертве і Галілейське моря) — з них 25 у Тихому , 16 у Атлантичному , 11 в Індійському, а також 11 у Північно Льодовитому океані . До морів за традицією через великі розміри відносять Каспійське та Аралське які є залишками стародавнього океану Тетіс . Історично склалися назви Мертве та Галілейське моря .[9]
1 Загальна характеристика
2 Історія географічних досліджень
2.1 I тисячоліття до н. е.
2.2 I–X ст н.е
2.3 X–XIV ст.
2.4 Епоха великих географічних відкриттів (XV–XVII ст.)
2.4.1 Передумови
2.4.2 Відкриття Америки
2.4.3 Відкриття морського шляху до Індії
2.4.4 Перша кругосвітня подорож
2.4.5 Завоювання Мексики і Перу іспанськими конкістадорами
3 Класифікація
3.1 За океаном
3.1.1 Моря Світового океану
3.1.1.1 Тихий океан
3.1.1.2 Атлантичний океан
3.1.1.3 Індійський океан
3.1.1.4 Північний Льодовитий океан
3.1.1.5 Південний океан
3.2 За типом
3.2.1 За ступенем відособлення
3.2.2 За температурою
3.2.3 За солоністю
4 Берегова лінія
5 Геологія
5.1 Походження
5.2 Осадові породи
5.3 Вулканічні породи
5.4 Льодовикові породи
5.5 Глибина
5.6 Шельф
6 Властивості
6.1 Фізичні властивості
6.1.1 Тиск
6.1.2 Поширення світла
6.1.3 Поширення звуку
6.1.4 Температура
6.1.5 Густина
6.1.6 Прозорість
6.1.7 Колір
6.1.8 Запах
6.1.9 Замерзання і морський лід
6.2 Хімічні властивості
6.2.1 Хімічний склад
6.2.2 Газовий склад
6.2.3 Солоність
6.3 Особливотсі
6.3.1 «Скачок» густини
7 Динаміка вод
7.1 Рухи води
7.1.1 Хвилі
7.1.2 Приплави та відпливи
7.1.3 Течії
7.1.4 Цунамі
7.2 Рівень моря
8 Найбільші моря
9 Найглибші моря[19]
10 Біологічні види
10.1 Планктон
10.2 Нектон
10.3 Бентос
10.4 Глибинні види
11 Ресурси
11.1 Класифікація ресурсів
11.1.1 Біологічні ресурси
11.1.2 Мінеральні ресурси
11.1.2.1 Нафто-газові ресурси
11.1.2.2 Інші ресурси корисних копалин
11.1.3 Енергетичні ресурси
11.1.3.1 Енергія припливів
11.1.3.2 Енергія хвиль
11.1.3.3 Енергія течій
11.1.3.4 Теплові ресурси
11.1.4 Рекреаційні ресурси
11.1.5 Опріснення морської води
12 Несприятливі явища
13 Антропогенний вплив
14 Міфологія
15 Море у мистецтві
15.1 Море у літературі
15.2 Море у живописі
16 Інші значення
16.1 Водосховище
16.2 Місячні моря
17 Цікаві факти
18 Див. також
19 Примітки
20 Джерела та Література
21 Посилання
[ред.]
Загальна характеристика
[ред.]
Історія географічних досліджень
Відкрите море з давніх-давен приваблювало людей, які спочатку відходили від берега на невелику відстань не вміючи орієнтуватися у відкритому морі, тому перші мореплавці не відходили на відстань більшу ніж відстань з якої ще було видно берег .
Опісля з винайденням орієнтування за Сонцем , Місяцем і зорями моряки почали наважуватися на дедалі довші й дальші виходи у відкрите море .
[ред.]
I тисячоліття до н. е.
[ред.]
I–X ст н.е
[ред.]
X–XIV ст.
[ред.]
Епоха великих географічних відкриттів (XV–XVII ст.)
[ред.]
Передумови
Великі географічні відкриття були підготовлені успіхами в кораблебудуванні, навігації і розвитку географічних знань. Португальці і іспанці навчилися будувати легкі, швидкоплинні кораблі — каравели. Використання компаса і розвиток картографії давали можливість плавати у відкритому океані. На той час уже досить вкоренилася гіпотеза про кулястість Землі, що вселяло мореплавцям надію знайти шлях у казкові східні країни, відправляючись на захід. Першими на пошуки країн, багатих золотом, і морських шляхів до Індії вирушили португальські мореплавці. В їх експедиціях брали активну участь генуезькі моряки та купці, які прагнули обігнати своїх венеціанських суперників у східній торгівлі. Уже в 1415 році португальці заволоділи Сеутою, що стала важливим торговим пунктом і військовим форпостом на Африканському материку. Далі почалися пошуки золотоносних річок, про які розповідалося в творах арабських географів. В організації цих експедицій велику допомогу надавав португальський принц Енріке Мореплавець.[3]
До 1460 року португальці відкрили острови Зеленого Мису і увійшли у води Гвінейської затоки. На той час вони вже зайняли Азорські острови. Тепер стояло завдання обігнути Африканський материк і досягти таким шляхом узбережжя Індії. В 1486–1487 роках була організована експедиція під керівництвом Бартоломеу Діаша, яка досягла південного краю Африки, відкривши мис Доброї Надії — найпівденнішу точку Африканського континенту. Таким чином, з'явилася реальна можливість відкрити морський шлях до Індії.[4]
[ред.]
Відкриття Америки
У 1483 році Христофор Колумб вступив в переговори з португальським урядом, сподіваючись на згоду організувати експедицію для відкриття західного морського шляху до Індії. Але його пропозиція не знайшла підтримки: Португалія була близька до відкриття морського шляху навколо Африки. Тоді Колумб переїхав в Іспанію і почав переговори з іспанським двором. 3 серпня 1492, заручившись підтримкою іспанського двору, експедиція Колумба в складі трьох кораблів і 90 чоловік команди відбула з порту Палос на Канарські острови, звідки 10 вересня направилася на захід, але експедиція закінчилась невдачею.[4]
Друга експедиція Колумба була більш організована, в ній брало участь 17 кораблів з екіпажем в 1560 осіб. Під час експедиції відкрито Малі Антильські острови, Пуерто-Ріко і Ямайка, обстежено південне узбережжя Куби, але «Індію» не змогли знайти. У 1495 році Колумб повернувся в Іспанію. Тільки під час третього плавання, в 1498 році, Колумб підійшов до Південно-Американського узбережжя біля гирла річки Оріноко. В цьому ж році португальці досягли узбережжя Індії. Четверте плавання Колумба (1502–1504) виявилося досить успішним. Була відкрита частина Атлантичного узбережжя Центральної Америки (Гондурас, Нікарагуа, Коста-Ріка, Панама). Це відкриття не підняло престижу Колумба при іспанському дворі і його смерть залишилася непоміченою. Відкритий ним материк отримав не його ім'я, а став називатися Америкою, в честь Америго Веспуччі, який брав участь в португальських експедиціях, що не бажали поступатись іспанцям, в Південну Америку в 1501–1504 роках і описав нові землі.[4]
[ред.]
Відкриття морського шляху до Індії
Влітку 1497 року з Лісабона вирушила флотилія в складі чотирьох кораблів під проводом Васко да Гами. Вона слідувала за відомим уже маршруту до мису Доброї Надії. Однак, щоб уникнути зустрічних течій, Васко да Гама повернув від островів Зеленого Мису на південний захід і пройшов мимо берегів Бразилії. Обігнувши мис Доброї Надії, експедиція попрямувала на північний схід і на початку квітня 1498 року увійшла в гавань Малінді. Експедиція Васко да Гами поклала початок колоніальним захопленням Португалії на західному узбережжі Індії.[5]
[ред.]
Перша кругосвітня подорож
Ідея Колумба досягти узбережжя Індії та Китаю західним шляхом не переставала займати іспанських мореплавців і після того, як португальці відкрили морський шлях до Індії довкола Африки. Іспанці сподівалися випередити своїх суперників на підступах до островів прянощів. Ці надії особливо зміцнилися після того, як іспанський конкістадор Васко Нуньєс Бальбоа перетнув Панамський перешийок і відкрив у 1513 році «Велике південне море» — Тихий океан. Постало завдання відшукати протоку в це море і, слідуючи на захід, добратися до островів прянощів. Вирішити це завдання взявся Фернан Магеллан. Він брав участь у ряді португальських експедицій і мав достовірні відомості про Молуккські острови. Магеллан сподівався обігнути землю «Святого Хреста» (Бразилію) в 30-40 широтах південної півкулі і увійти в «Південне море». Отримавши відмову португальського короля організувати експедицію, він втік до Іспанії і запропонував свої послуги Карлу I. 20 вересня 1519 флотилія Магеллана в складі п'яти кораблів і 265 чоловік команди вийшла з іспанського порту Сан-Лукар і взяла курс на Бразилію. У пошуках протоки Магеллан з трудом довів флотилію до 52 ° Пд. ш., де виявився широкий прохід на захід (Магелланова протока). Плавання по Тихому океану (так його назвав Магеллан) тривало три місяці. 15 березня 1521 флотилія досягла одного з островів архіпелагу, названого пізніше Філіппінським на честь іспанського інфанта майбутнього короля Філіпа II.[6]
[ред.]
Завоювання Мексики і Перу іспанськими конкістадорами
Іспанці в перші два десятиліття після відкриття Америки утвердилися на островах Карибського моря, Панамському перешийку і у Венесуелі. В 1516–1518 роках іспанці відкрили півострів Юкатан. Незабаром була завойована вся Мексика. В 1531–1532 роках іспанські конкістадори завоювали країну інків — Перу.[7]
[ред.]
Класифікація
[ред.]
За океаном
Поділ океанів був зроблений Міжнародною гідрологічною організацією[8]. Деякі моря відображають, також, можливий підподіл.
[ред.]
Моря Світового океану
Усього у світі налічується 63 моря (не враховуючи Каспійське , Аральське, а також Мертве і Галілейське моря) — з них 25 у Тихому , 16 у Атлантичному , 11 в Індійському, а також 11 у Північно Льодовитому океані . До морів за традицією через великі розміри відносять Каспійське та Аралське які є залишками стародавнього океану Тетіс . Історично склалися назви Мертве та Галілейське моря .[9]
